Трекер звичок, який ніколи не просить зареєструватися

Що ви пропускаєте

Стандартний онбординг трекера звичок — шість екранів перед продуктом: оберіть тариф, створіть акаунт, підтвердіть пошту, дозвольте сповіщення, дайте відповідь на чотири питання про цілі, погляньте на пейвол. Десь після цього ви дістанетеся до додавання звички.

Streaky відкривається на порожньому списку з кнопкою «плюс». Це весь онбординг, і річ не в любові до мінімалізму — просто налаштовувати нічого, бо за лаштунками не створюється жодного акаунта.

Навіщо акаунт потрібен зазвичай

Заради справедливості: акаунти заводять не просто так. Вони дають чотири цілком реальні речі, і корисно розуміти, яка з них потрібна саме вам.

Синхронізація між пристроями

Єдина безсумнівна. Якщо ви відмічаєте звички і на телефоні, і на планшеті, десь потрібна спільна копія, а для неї потрібна особистість. Це і є справжня ціна відмови.

Підписка, до якої треба прив’язатися

Платному тарифу треба знати, хто заплатив. Застосунку без платного тарифу такий запис не потрібен — тому безкоштовність без платної версії та відсутність акаунтів зазвичай ходять парою.

Адреса, щоб до вас достукатися

Листи для утримання — стандартний інструмент зростання, і форма реєстрації якраз те місце, де адресу збирають.

Стійкий ідентифікатор для аналітики

Акаунт перетворює анонімні сесії на неперервний профіль однієї людини — між пристроями і через місяці. Саме про це застосування більшість не думає, натискаючи «продовжити через Google».

Чому для звичок це важливіше, ніж для більшості застосунків

Журнал звичок виглядає безневинно: список дрібних добрих намірів і кілька галочок.

Прочитайте його як набір даних — і він виявиться значно відвертішим. У ньому те, що ви намагаєтесь у собі змінити, о котрій ви встаєте й лягаєте, у які дні вас немає вдома, коли ви хворієте і коли ваше життя на два тижні розвалюється. Звички на кшталт «прийняти ліки», «сьогодні без алкоголю» чи «зателефонувати психотерапевту» несуть категорію відомостей, яку мало хто добровільно передає незнайомій компанії.

Це не звинувачення конкретного застосунку. Це просто привід помітити, що форма реєстрації — момент, коли приватний журнал перетворюється на акаунт, яким розпоряджається хтось інший.

Чим доводиться платити

• Немає синхронізації між пристроями. Без особистості немає з чим синхронізуватися. Телефон і планшет — два окремі журнали.
• Немає автоматичної копії. Ні в кого немає вашої копії, отже, ніхто її й не відновить. Заміна — «Профіль» → «Експорт даних».

Якщо для вас це важливіше за все сказане вище, синхронізований трекер — правильний вибір, і обирати його варто свідомо. Технічний бік — на сторінці про роботу офлайн.

Як перевірити будь-який застосунок самому

• Чи можна користуватися без акаунта? Якщо ні — запитайте себе, навіщо цей акаунт потрібен.
• Чи працює в режимі польоту? Найшвидший спосіб з’ясувати, де насправді лежать дані.
• Чи можна вивантажити історію і в якому форматі? Застосунок, який не дає піти зі своїми даними, дещо про себе повідомляє.